Доминанта

Довірча власність – як спосіб забезпечення виконання зобов’язання

29 окт. 2019

20 вересня набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX, яким введено новий в українському законодавстві спосіб забезпечення виконання зобов’язання «довірча власність».

По суті, законодавець вирішив удосконалити процедуру забезпечення виконання зобов’язання, та захистити права сторін боргових зобов’язань. Але чи дійсно такий варіант буде ефективний на практиці, поки не відомо, так як існує величезна кількість нюансів, які будуть вирішені лише після того як інститут довірчої власності запрацює на практиці.

Іпотека  vc  Договір купівлі-продажу  vc  Довірча власність

Порівняємо види забезпечення виконання кредитних договорів.

Одним із основних та мабуть найбільш досконалих способів забезпечення є іпотека. Вона передбачає що нерухоме майно залишається у заставодавця і лише у разі невиконання боржником своїх зобов’язань дає право кредитору звернути стягнення на це майно. Даний спосіб виконання зобов’язань достатньо добре захищає інтереси боржника на шкоду інтересам кредитора.

Так, звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог кредитора може бути ускладнено, а інколи і взагалі унеможливлено внаслідок:

  • Арешту іпотечного майна за іншими зобов’язаннями боржника;
  • Проблемами з виселенням боржника та його неповнолітніх дітей з іпотечного майна (наразі згідно останніх правових висновків ВСУ, в деяких випадках виселення боржника з займаного ним іпотечного житла можливо лише за умови надання йому іншого житла)
  • Оскарження боржником оцінки нерухомого майна, тощо.

Внаслідок цього, приватні кредитори, зазвичай, забезпечували боргові зобов’язання за умови переоформлення нерухомого чи рухомого майна з боржника на кредитора. Після повернення боржником коштів, здійснювалося зворотне переоформлення шляхом дарування чи розірвання договорів купівлі-продажу .

Основним мінусом даної схеми є велика витратна частина, пов’язана з подвійним переоформленням майна та сплатою в зв’язку з цим податків. Даний спосіб забезпечення, в більшій частині захищає інтереси кредитора, адже він одразу стає власником майна, та йому не потрібно витрачати додаткові кошти на звернення стягнення у випадку неналежного виконання зобов’язань боржником. Проте знову ж таки, боржник в такій ситуації залишається практично не захищеним. Зворотне переоформлення майна після погашення боргу забезпечується зазвичай лише чесним словом кредитора та його репутацією. Звісно, цього не достатньо, адже перебуваючи у власності кредитора, на це майно може бути накладено арешт чи звернуто стягнення за зобов’язаннями самого кредитора, і повернення майна боржнику буде неможливим.

Більше того, така схема є доволі небезпечною і для самого кредитора, адже при недостатній підготовці договір купівлі-продажу може бути визнано недійсним як фіктивний правочин.

Для досягнення певного компромісу між інтересами сторін, законодавець вирішив скомбінувати два вище перелічених способи у новий інститут – довірчої власності!

Законом від 20.09.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» Цивільний кодекс України доповнено новим розділом «Довірча власність».

Стаття 597-1 Цивільного кодексу України встановлює право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором.  

В даному інституті фігурують два суб’єкти довірчий власник та довірчий засновник. Перший це кредитор, а другий - боржник та/або інша особа, яка передає своє майно у довірчу власність з метою забезпечення виконання зобов’язання боржника.

Відповідно до договору про встановлення довірчої власності довірчий засновник передає майно довірчому власнику на праві довірчої власності для забезпечення виконання зобов’язання боржника за кредитним договором, договором позики.

Тобто, боржник чи третя особа передає своє право власності на майно кредитору як забезпечення того, що борг за кредитним договором буде погашено. Проте, право довірчої власності містить певні обмеження. Так, право користування майном залишається у довірчого засновника чи третьої особи (визначається договором), довірчий власник не має права відчужувати це майно до моменту звернення стягнення на нього, на це майно неможливо звернути стягнення за зобов’язаннями довірчого власника.

Тобто законодавець, фактично легалізував схему з переоформленням заставного майна на кредитора, проте мінімізував при цьому найбільші ризики, пов’язані з цим переоформленням.

При повному виконанні основного зобов’язання Довірчий власник зобов’язаний на протязі 5 днів підписати з Довірчим засновником акт приймання-передачі (посвідчується нотаріально), на підставі якого за задумкою законодавця нотаріус має зареєструвати право власності знову за попереднім власником (довірчим засновником).

Звернення стягнення на майно, що перебуває у довірчій власності схоже на звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте в порівнянні з договором іпотеки, договір довірчої власності є більш гнучким та може містити основну кількість норм, прописану на розсуд сторін.

Законом передбачено право довірчого власника звернути стягнення на майно у випадку прострочення виконання основного зобов’язання більше ніж на 20 календарних днів від кінцевого строку, або ж більш ніж на 30 днів щодо прострочення виконання чергової частини основного зобов’язання, або внаслідок інших порушень договору.

Звернення стягнення на майно відбувається шляхом його продажу довірчим власником від власного імені будь-якій третій особі. Сторони можуть передбачити в договорі і інші способи звернення стягнення на майно довірчої власності. На нашу думку, за аналогією закону можливо передбачити право набуття цього майна у власність самим довірчим власником. При цьому ціна продажу майна встановлюється довірчим власником одноособово, або ж знову порядок її встановлення може бути визначений сторонами у договорі.

Разом з тим, незважаючи на те, що інститут довірчої власності вже є складовою цивільного кодексу, його використання поки що залишається під питанням, адже до сьогодні ще не внесено змін до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також, поки що не врегульовано питання оподаткування переходу права власності під час передання майна у довірчу власність, а потім його повернення власнику чи продажу третій особі. Відтак оцінити привабливість даного інституту з фінансової сторони поки що не можливо.

Проте, така новела законодавства як інститут довірчої власності, на наш погляд є однозначно позитивним моментом, та у своєму розвитку, мабуть, здатна в більшій частині конкурувати з іпотекою.

 

 

 

 

Теги:

Рейтинг страницы: 5/5 на основе 1 оценок.




Другие новости


Розподіл майна подружжя без суду

Необхідність поділу спільного майна подружжя, як правило, виникає у зв'язку з розірванням шлюбу. Однак дружина та чоловік мають право на поділ такого майна незалежно від розірвання шлюбу.

Як свідчить практика, подружжя піднімає питання про поділ спільного сумісного майна тоді, коли шлюбні відносини між ними фактично припинені але юридично шлюб залишається зареєстрований.

НОВЕ ЖИТТЯ ТОВАРИСТВ: АНАЛІТИКА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ ГОЛОВНОГО КОРПОРАТИВНОГО ЗАКОНУ МИНУЛОГО РОКУ

Вже майже півтора роки пройшло з моменту набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». І хоча красивої круглої дати сьогодні немає, все ж пропонуємо підвести деякі підсумки реалізації викладених в цьому принциповому для корпоративної сфери правового регулювання нормативному акті. Бо, як показує досвід роботи за минулий рік, далеко не всі товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю навчилися правильно жити за новим законодавством.

До уваги суб’єктів господарювання! Чергове оновлення плану-графіка перевірок ДПС на 2019 рік.

Сьогодні розглянемо які саме перевірки включаються в план-графік, при яких умовах проводяться перевірки та що робити, якщо ви потрапили до графіку.

Згідно Пп 75.1.2, статті 77 Податкового Кодексу саме планові документальні перевірки проводяться на підставі плану-графіка перевірок, в який включаються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів. До самих принципових причин слід віднести насамперед систематичне ведення господарської діяльності з так званими «проблемними контрагентами».