Доминанта

Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності

31 окт. 2016

Запорукою безпечного використання об’єктів інтелектуальної власності незмінно залишаються державна реєстрація та отримання охоронних документів на певний результат інтелектуальної діяльності.  Дотримавшись цих необхідних умов, власник не лише отримує виключне право самостійно використовувати торгову марку, промисловий зразок, винахід (інший об’єкт інтелектуальної власності) для задоволення власних потреб,  але й можливість розпоряджатися ним, шляхом надання дозволів їх на використання іншим особам.

Власник виключних прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності (далі - ліцензіар) може надати іншій особі (ліцензіату) право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері. Такий дозвіл (ліцензія) може бути оформлений як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Відповідно до положень чинного ЦК України, ліцензія може бути:

  • виключною (ліцензіар надає лише одному ліцензіату виняткове право на використання предмета ліцензії у обмеженій сфері, відмовляючись при цьому від права самостійно використовувати даний об’єкт та видавати аналогічні ліцензії третім особам. Однак, за цими межами ліцензіар вправі самостійно використовувати об’єкт та видавати ліцензії, що не суперечать умовам уже виданої ліцензії. Отже, у разі отримання особою виключної ліцензії, наприклад, на виробництво товару певного промислового зразка, у неї повністю будуть відсутні конкуренти в даному сегменті ринку.);
  • одиничною (видається лише одному ліцензіату на використання об’єкта у обмеженій сфері, при цьому за ліцензіаром залишається право використання цього об’єкта у зазначеній сфері. В даному випадку можливе існування на ринку двох конкурентів: правоволодільця та ліцензіата);
  • невиключна (кількість ліцензіатів не обмежується, окрім того за ліцензіаром залишається право використання об’єкта у визначеній сфері. В разі отримання такого дозволу на ринку існує одночасна конкуренція ліцензіара та необмеженої кількості ліцензіатів з аналогічними правами.)

Окрім того, ліцензія за письмовою згодою ліцензіара може передаватись третій особі в субліцензію, а ліцензійний договір може містити положення про умови укладення субліцензійного договору.

Щодо порядку оформлення як самостійної ліцензії, так і ліцензійного договору, законодавець передбачає, що воно має відбуватись у письмовій формі.  Відповідно до ч. 1. ст. 1114 ЦК України ліцензія та ліцензійні договори не підлягають обов’язковій державній реєстрації, а її відсутність не впливає на обсяг та чинність прав сторін, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом порушеного права. Однак, така реєстрація може здійснюватись на вимогу як ліцензіара, так і ліцензіата.

Разом із тим, ч. 2 с. 1114 ЦК України передбачає, що державній реєстрації підлягає факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. Тобто, виникає можливість неоднозначного трактувань даної вимоги, адже виключні права на використання об’єкта інтелектуальної власності можуть передаватися як на підставі виключної ліцензії, так і на підставі договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. Тому виникає питання, чи поширюється вимога щодо державної реєстрації на передачу виключних прав тільки на використання чи вона стосується лише договорів щодо передачі всього обсягу виключних майнових прав.

В свою чергу «Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг» від 08.03.2001 № 576 (надалі – Інструкція) розглядає реєстрацію ліцензійних договорів виключно як добровільний акт сторін, що не впливає на чинність їхніх прав.   

Тобто, відсутність чіткого законодавчого врегулювання питання державної реєстрації ліцензій та ліцензійних договорів про передачу виключних майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності дає право сторонам самостійно прийняти таке рішення. В свою чергу, що така реєстрація  може слугувати допоміжним засобом гарантування дотримання прав та обов’язків як ліцензіаром так і ліцензіатом, підтвердженням факту існування ліцензії для третіх осіб. Прикладом правозастосування даних положень може бути рішення у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Новий канал» до ТОВ «Телерадіокомпанії «Студія» 1+1», де судом факт державної реєстрації авторського договору розцінюється як суттєвий доказ по справі.  

Анастасія Бабійчук 

молодший юрист АО "АФ "ДОМІНАНТА"

Теги: ліцензійний договір, виключні права

Рейтинг страницы: 5/5 на основе 1 оценок.




Другие новости


Закон № 1009: очікування та реальність

На жаль, проанонсований законопроект № 1009 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» (закон № 187- IX від 04.10.2019)  який був поданий Президентом до Верховної Ради як невідкладний, вже під час другого читання кардинально відрізнявся від першочергового законопроекту. Варто зазначити, що вступив він в силу 17.10.2019 року.

Накладення арешту на суму ліміту ПДВ – піратська форма тиску на бізнес.

«Мы не бандиты!

Мы благородные пираты!»

м/ф «Таємниця третьої планети»

 

Незважаючи на обіцянки влади, тиск і використання різних способів впливу на бізнес з боку правоохоронних органів продовжується.

Одним із таких способів впливу є накладення арешту на суму ліміту ПДВ у системі електронного адміністрування платника податку. Причому такий арешт останнім часом набуває масового характеру.

Зміни у сфері державної реєстрації нерухомості та корпоративних прав

Боротьба з рейдерством – один із основних меседжів нової влади. Так, початком практичних змін в даному напрямі має стати законопроект №1056-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності», за який у другому читанні ВР проголосувала 03.10.2019 року. На дату публікації даної статті закон готується на підпис.