Доминанта

Проблемні аспекти звернення стягнення на корпоративні права

4 марта 2020

Із прийняттям ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (надалі – Закон Про ТОВ) ситуація в частині задоволення вимог кредиторів за рахунок звернення частки у корпоративних правах по суті не змінилася. Пов’язано це з тривалою процедурою, наявністю деяких колізій між нормами права та відсутністю ефективного захисту збереження вартості частки на яку звертається стягнення.

Розглянемо більш детально кожен з етапів даної процедури.

Закон України «Про виконавче провадження» доповнений статтею 53-1, де зазначено, що особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника ТОВ та учасника ТДВ визначаються Законом.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону про ТОВ, звернення стягнення на корпоративні права допускається як за виконавчим документом про стягнення коштів, так і за документом про звернення стягнення на частку як предмет застави.

Раніше у статті 149 Цивільного кодексу України зазначалося, що звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Наразі дана стаття виключена, проте якщо звернути увагу на ч. 2 та ч. 5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», то стає зрозумілим, що корпоративні права прирівняні до іншого майна і на них може бути звернено стягнення, якщо відсутні кошти, на які можна звернути стягнення. Тобто, за рішенням про стягнення коштів, якщо самих коштів не виявлено, можна звернути  стягнення на корпоративні права, і при цьому ніяких додаткових рішень суду отримувати не потрібно.

Накладення арешту на частку

Про намір звернути стягнення на частку у статутному капіталі виконавець повідомляє ТОВ і боржника, надсилаючи постанову про накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства.

Слід звернути увагу на перелік документів, який направляється до товариства:

  • повідомлення про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника);
  • постанова про накладення арешту на частку;
  • вимога про надання державному виконавцю балансу товариства станом на день, що передував накладенню арешту на частку боржника.

Примітка: останній документ не передбачений нормативними документами і згадується лише в рекомендаціях самого Мінюсту.

Ось з цього моменту починається цікаво. Згідно з ч. 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Однак не зовсім є зрозуміло, де і ким буде реєструватися даний арешт? Такий арешт реєструється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (ДРОРМ). По суті даний арешт не я забороною для вчинення реєстраційних дій, а тому для нього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань взагалі не передбачено окремого розділу.

Якщо ми розглянемо ст. 25 Закону у поєднанні з нормами ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якою визначено підстави для відмови в державній реєстрації, то побачимо, що така відмова може бути винесена лише якщо є судове рішення про арешт корпоративних прав (тобто, постанова виконавця там не передбачена).

На практиці реєстратори вносять відомості про арешт як додаткові, і то не завжди. Однак чи перешкоджає це відчуженню частки? Проблема полягає у тому, що закон не містить вимоги про нотаріальне посвідчення таких правочинів. Очевидним є те, що нотаріус відмовив би у посвідченні такого договору, оскільки зобов’язаний перевірити наявність обтяження на особі, проте Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вимагає подання тільки акту приймання-передачі частки, підписи на якому засвідчуються нотаріально (п. ґ. ч.5 ст. 17), а отже посвідчується не правочин, а підписи, і, звісно, будь-які обтяження не перевіряються.

Здійснюючи реєстраційну дію щодо зміни складу учасників, реєстратор перевіряє тільки  подані документи та відсутність обмежень в реєстрі на здійснення реєстраційних дій. Як ми сказали – таких обмежень немає. Тобто, маємо ситуацію, коли дізнавшись про звернення стягнення на частку, особа може здійснити відчуження такої частки, і на момент поки дійде справа до її продажу в порядку виконавчого провадження, - частка вже не буде належати боржнику.

Отже, з цього слідує, що постанова державного чи приватного виконавця сама по собі не є підставою для реєстраційних дій з арешту корпоративних прав та подальшій відмові у перереєстрації таких прав.

На практиці державні реєстратори за місцем зберігання реєстраційної справи вносять до ЄДР «попередження», у якому зазначається про арешт корпоративних прав. Це часто є підставою для відмови у реєстраційних діях. Проте, чіткого правового обґрунтування такі дії державного реєстратора не мають, що дозволяє боржникам здійснити перереєстрацію корпоративних прав.

Надання необхідних документів для оцінки вартості частки. Наступним важливим питанням є надання ТОВ відомостей, необхідних для розрахунку вартості частки. Так, відповідно до ч.2 ст. 22 Закону, підприємство повинне протягом 30 днів з дня одержання повідомлення надати необхідні відомості. При цьому положення закону  пов’язують такий обов’язок лише з отриманням повідомлення про намір звернути стягнення на частку і ніяк не обумовлені вимогою про надання документів.

Однак, положенням статті не уточняється які саме відомості необхідно надати. Більше того, наступна частина (ч.3) говорить про надання доступу до документів фінансової звітності і незрозуміло це розглядати як уточнення чи доповнення.

Фінансова звітність складається та подається 1 раз на квартал, але при цьому оцінка повинна провадитись станом на день, що передував дню накладення арешту. Тобто, між датою звітності та датою оцінки проміжок часу може складати до 3 місяців.

На практиці виконавці вимагають звітність, не прив’язуючись до конкретної дати, а фактично витребувають останню здану звітність, хоча Мінюст неодноразово звертав увагу на необхідність витребувати баланс на конкретну дату. Крім даної звітності (балансу) зазвичай необхідно надати статут, відомості про активи (майно, дебіторську заборгованість). Треба звернути увагу на той факт, що на практиці окремо кредиторська заборгованість часто не вимагається, хоча вона істотно може вплинути на вартість частки, а, отже, доцільно було б вимагати і її надання.

Забігаючи наперед, скажемо, що ТОВ не розглядається як боржник, а тому у виконавця немає підстав для будь-якого обмеження прав товариства щодо розпорядження власним майном, а тому при наявності реальної загрози зміни структури власності компанії, ТОВ може вжити заходів щодо накопичення боргів або навіть взагалі продати власне майно. Деякі виконавці робили спробу обмежити права ТОВ на відчуження основних фондів, проте абсолютно обґрунтовано суди задовольняли скарги ТОВ і визнавали такі дії та заходи неправомірними.

Оцінка вартості частки. Що стосується оцінки вартості частки при зверненні на неї стягнення, то дана оцінка є особливо важливою як для учасника-боржника, так і для кредиторів.

Відповідно до Закону про ТОВ, розрахунок вартості частки відбувається виконавцем «виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника» (ч. 8 ст.24 Закону). Вартість розраховується станом на день, що передує накладенню арешту на частку. Тобто, фактично оцінку вартості частки повинен проводити виконавець, який, як правило, не є фахівцем в цій сфері, хоча доцільно було б передати вказане повноваження суб’єктам оціночної діяльності, що належним чином акредитовані та мають відповідну експертизу.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, якщо сторони виконавчого провадження не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, то виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

На нашу думку, проводити процедуру з визначення ринкової вартості частки в статутному капіталі ТОВ повинні суб’єкти оціночної діяльності. Тим паче, дане положення передбачено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Кваліфікація суб’єктів оціночної діяльності повинна підтверджуватись сертифікатом зі спеціалізацією «2.1».

Продаж частки іншим учасникам товариства. Після оцінки вартості частки в статутному капіталі, за умови що ТОВ надало документи для її оцінки, виконавець пропонує іншим учасникам товариства придбати дану частку відповідно до статті 20 Закону Про ТОВ. Про намір скористатись своїм переважним правом на придбання частки інші учасники зобов’язані повідомити в 30 денний термін.

Законом не встановлено термін, протягом якого виконавець зобов’язаний укласти договір купівлі-продажу частки за переважним правом і разом з тим встановлює, що покупець повинен сплатити вартість частки протягом 10 днів з дня укладення договору купівлі-продажу. В зв’язку з цим вбачається простір для деяких маніпуляції з затягуванням виконання рішення як з боку виконавця, так і з боку інших учасників.

Виконавець зобов’язаний передати частку покупцю протягом 10 днів з дня надходження оплати.

Якщо кілька учасників товариства виразять згоду скористатись своїм переважним правом, - вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства.

Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов’язків покупця частки, якщо переважне право такого учасника є неправомірно порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить 1 рік. Проте, слід звернути увагу на той факт, що у випадку реалізації майна на аукціоні, такого права в учасника товариства на звернення до суду немає. Тобто, якщо з причин визначених в законі, виконавець правомірно передав частку на реалізацію на аукціоні, - інші учасники втрачають переважне право на придбання.

Реалізація частки на аукціоні. У випадку, якщо товариство не виконає своїх обов’язків щодо надання відомостей, необхідних для розрахунку вартості частки боржника, чи надання документів фінансової звітності, або учасники товариства не скористаються правом на придбання частки, або якщо договір купівлі-продажу вважатиметься розірваним з мотивів відсутності своєчасної оплати, то частка передається на реалізацію на аукціоні в загальному порядку.

Отже, враховуючи все вищевикладене, треба наголосити, що новелою Закону  Про ТОВ є продаж частки боржника іншим учасникам товариства. Проте, залишаються неврегульованими деякі питання у даній процедурі. Наприклад, можливість викупу частки самим товариством взагалі не передбачена, хоча на мою думку вона була б доцільною у випадках, коли інші учасники відмовились від переважного права купівлі. Також не до кінця врегульованим є питання порядку передачі частки новому покупцеві оскільки прямої норми яка б уповноважувала виконавця від власного імені продати частку на яку звернуто стягнення немає.

Оскільки Закон України Про ТОВ прийнятий відносно недавно, то судова практика з приводу звернення стягнення на частку боржника наразі не є усталеною. Тому час допоможе проявити як проблеми даного механізму, так і можливі  способи захисту кожної із сторін.

 

 

 

Теги:

Рейтинг страницы: 0/5 на основе 0 оценок.




Другие новости


ЗАБОРОНА НА ПРОВЕДЕННЯ РЕЄСТРАЦІЙНИХ ДІЙ І ОНЛАЙН-МОНІТОРИНГ БЕЗПЕКИ ВЛАСНОЇ НЕРУХОМОСТІ: КАБМІН ЗАТВЕРДИВ НОВІ ПОРЯДКИ.

13 травня 2020 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 399 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сфері державної реєстрації».

Нові правила гри в сфері оподаткування або життя після впровадження законопроекту 1210 (ч.2)

Зміни в частині податку на додану вартість (ПДВ)

  1. Додано нові штрафи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних (ПН) та розрахунків коригування (РК), які не формують податкових зобовязань з ПДВ:
  • за порушення граничних сроків реєстрації, передбачених п. 201.10 ПК, накладається штраф у розмірі 2% від об’єму поставки (тобто без врахування ПДВ), але не більше 1020 грн;
  • за відсутність реєстрації ПН та РК передбачений штраф у розмірі 5% від об’єму поставки (без врахування ПДВ), але не більше 3 400 грн.
Нові правила гри в сфері оподаткування або життя після впровадження законопроекту 1210 (ч.1)

Одіозний законопроект № 1210, який перетворився в Закон № 466-IX був прийнятий Верховною Радою України ще 16.01.20 р. і направлений на підпис президенту 11.02.2020 р. Відповідно до ст. 94 Конституції України, президент мав протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписати його, або ж повернути для повторного розгляду із своїми вмотивованими пропозиціями.