З 14 травня 2019 року набула законної сили Постанова шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва, яка визнала нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». За вердиктом суду постанова Кабінету Міністрів України № 295 була прийнята з порушенням правил передбачуваності та послідовності, а саме — її не було погоджено із заінтересованими органами.
Таким чином, якщо раніше перевірки проводилися як інспекторами місцевих виконавчих органів, так і державним органом з питань праці, то відтепер повноваження з проведення перевірок у зазначеній сфері має лише Державна служба України з питань праці, а це означає, що суб’єкт господарювання має всі законні підстави не допускати до проведення перевірок інспекторів праці місцевих виконавчих органів.
При проведенні перевірок Держпраці більше не буде керуватися положеннями Постанови № 295. Однак саме проведення перевірок як таких залишається законним та буде здійснюватися в порядку, передбаченому в Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Також 5 червня 2019 року Кабінетом Міністрів України було прийнято нову постанову під номером 466. Тепер повноваження щодо проведення перевірок стосовно захисту прав людей з інвалідністю у сфері праці перейшли від Фонду соціального захисту інвалідів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Отже, наразі Держпраці буде перевіряти ще й кількість працевлаштованих людей з інвалідністю, яка має відповідати встановленим нормативам залежно від загальної кількості людей, працюючих на підприємстві.
Крім того, сам Порядок проведення перевірок тепер відповідає положенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та перевірки можуть бути плановими чи позаплановими, кожна з яких проводиться виключно протягом робочого часу суб’єкта господарювання та у присутності керівника або уповноваженої ним особи.
Строк проведення планової перевірки може становити від 15-ти до 30-ти робочих днів, що також залежить від розміру підприємства. Що ж до позапланової перевірки, то строк її проведення може бути від 2-х до 10-ти робочих днів.
Будь-яка перевірка повинна відбуватись на законних підставах. У разі, якщо, наприклад, порушено періодичність проведення перевірок або не дотримано порядку оформлення документів, на підставі яких проводиться даний захід – суб’єкт господарювання має абсолютне право не допустити посадових осіб Держпраці до проведення планової чи позапланової перевірки.
Результатом проведення кожної перевірки є складання акту, в якому зазначається — чи дотримано суб’єктом господарювання всіх законодавчих приписів. У разі незгоди з висновком посадової особи Держпраці суб’єкт господарювання може підписати цей акт із зазначенням своїх зауважень.
У разі невиконання нормативу з працевлаштування певної кількості осіб з інвалідністю — винних суб’єктів господарювання буде притягнуто до відповідальності.
Що ж стосується органів місцевого самоврядування, то з 14-го травня вони мають обмежуватись виключно перевірками у сфері зайнятості. Чому саме у сфері зайнятості? Тому, що контрольні повноваження інспекторів місцевих органів, визначені у статті 34 Закону № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», і вони стосуються виключно сфери зайнятості населення.
Продовжуючи розгляд змін внесених до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон), хотілось акцентувати увагу на деяких питаннях ведення звітності фізичних осіб-підприємців, а також про штрафи, які передбачені за порушення даного Закону.
Отже, які зміни відбудуться у звітності для ФОПів у зв’язку з обов’язком використання РРО?
Вже більше місяця минуло з моменту опублікування Законів України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг» та «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг (далі – Закони), проте баталії навколо нього до сих пір не вщухають.
14 листопада 2019 року Веховна Рада ухвалила Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"
