З 14 травня 2019 року набула законної сили Постанова шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва, яка визнала нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». За вердиктом суду постанова Кабінету Міністрів України № 295 була прийнята з порушенням правил передбачуваності та послідовності, а саме — її не було погоджено із заінтересованими органами.
Таким чином, якщо раніше перевірки проводилися як інспекторами місцевих виконавчих органів, так і державним органом з питань праці, то відтепер повноваження з проведення перевірок у зазначеній сфері має лише Державна служба України з питань праці, а це означає, що суб’єкт господарювання має всі законні підстави не допускати до проведення перевірок інспекторів праці місцевих виконавчих органів.
При проведенні перевірок Держпраці більше не буде керуватися положеннями Постанови № 295. Однак саме проведення перевірок як таких залишається законним та буде здійснюватися в порядку, передбаченому в Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Також 5 червня 2019 року Кабінетом Міністрів України було прийнято нову постанову під номером 466. Тепер повноваження щодо проведення перевірок стосовно захисту прав людей з інвалідністю у сфері праці перейшли від Фонду соціального захисту інвалідів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Отже, наразі Держпраці буде перевіряти ще й кількість працевлаштованих людей з інвалідністю, яка має відповідати встановленим нормативам залежно від загальної кількості людей, працюючих на підприємстві.
Крім того, сам Порядок проведення перевірок тепер відповідає положенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та перевірки можуть бути плановими чи позаплановими, кожна з яких проводиться виключно протягом робочого часу суб’єкта господарювання та у присутності керівника або уповноваженої ним особи.
Строк проведення планової перевірки може становити від 15-ти до 30-ти робочих днів, що також залежить від розміру підприємства. Що ж до позапланової перевірки, то строк її проведення може бути від 2-х до 10-ти робочих днів.
Будь-яка перевірка повинна відбуватись на законних підставах. У разі, якщо, наприклад, порушено періодичність проведення перевірок або не дотримано порядку оформлення документів, на підставі яких проводиться даний захід – суб’єкт господарювання має абсолютне право не допустити посадових осіб Держпраці до проведення планової чи позапланової перевірки.
Результатом проведення кожної перевірки є складання акту, в якому зазначається — чи дотримано суб’єктом господарювання всіх законодавчих приписів. У разі незгоди з висновком посадової особи Держпраці суб’єкт господарювання може підписати цей акт із зазначенням своїх зауважень.
У разі невиконання нормативу з працевлаштування певної кількості осіб з інвалідністю — винних суб’єктів господарювання буде притягнуто до відповідальності.
Що ж стосується органів місцевого самоврядування, то з 14-го травня вони мають обмежуватись виключно перевірками у сфері зайнятості. Чому саме у сфері зайнятості? Тому, що контрольні повноваження інспекторів місцевих органів, визначені у статті 34 Закону № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», і вони стосуються виключно сфери зайнятості населення.
В сучасних реаліях динамічного розвитку ринку продажу товарів та надання послуг для того, що б завоювати місце під сонцем, компанія має представити унікальний продукт, який буде володіти високою розрізняльною здатністю. Сам бренд товару/послуги може складатись із комплексу об’єктів інтелектуальної власності, однак ключовим із них яких є саме торговельна марка (надалі – ТМ, знак для товарів та послуг), тобто його «ім’я».
З 21 жовтня 2019 року запрацює Кодекс України з процедур банкрутства, який на законодавчому рівні врегулював механізм банкрутства фізичних осіб – чи не єдине законне вирішення питань багатьох громадян, які потрапили в скрутне фінансове становище.
Умови, за яких фізична особа (в тому числі і фізична особа-підприємець) може ініціювати своє банкрутство, ми вже обговорювали в попередніх публікаціях. Наразі пропонуємо зосередитись саме на процедурі.
Після внесення правок до ряду П(С)БО, Мінфін підкоригував Порядок подання фінансової звітності №419.
Основним нововведенням стало те, що малі підприємства тепер зобов’язані подавати не лише річну, а й квартальну фінансову звітність.
Зміни до порядку № 419 були внесені Постановою КМУ від 17.07.2019 р. №625, яка була опублікована, а отже, і набрала чинності 24.07.2019 р.
