Доминанта

Виконавчий лист втрачено: подальші дії боржника та стягувача

23 июля 2019

Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства - захистом прав і охоронюваних законом інтересів осіб. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення, а контроль за цим виконанням здійснює суд.

За загальним правилом строк, протягом якого виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання становить три роки.

Винятком є виконавчі документи про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо: їх може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Також протягом трьох місяців можуть бути пред’явлені до примусового виконання посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган.

Вказані строки починають обраховуватись з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

На практиці часто трапляються випадки, коли стягувач подає виконавчий лист на виконання, проте не слідкує за станом виконавчого провадження. Через деякий час виконавець повертає виконавчий документ стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення суду і з дня такого повернення знову встановлюється строк пред’явлення документа до виконання. Проте до стягувача виконавчий лист не доходить і про його втрату стягувач дізнається коли вже пропущено строк пред’явлення до виконання. 

Перше, що потрібно зробити стягувачу, – це отримати дублікат виконавчого листа.

Відразу зазначимо, що новий ЦПК передбачає, що виконавчі листи викладатимуться в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів і підписуватимуться електронним цифровим підписом судді. Це вирішить проблему втрати виконавчих листів.

Однак, на сьогоднішній день до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів згідно з п. 17.4 ч. 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Пунктом 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Таким чином, разом із заявою про видачу дублікату виконавчого листа необхідно подати клопотання про поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому звертаємо увагу, що виключним суб'єктом звернення до суду з питання поновлення строку є стягувач. Державний та приватний виконавець можуть отримати дублікат виконавчого листа лише до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Боржнику в такій ситуації для захисту своїх прав необхідно прослідкувати, щоб поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не відбулось, якщо на те немає поважних причин.

Положення Закону України "Про виконавче провадження", що обмежують строк на пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання, є законодавчим втіленням принципу правової визначеності та встановлюють строк, протягом якого боржник може очікувати примусового виконання рішення, ухваленого не на його користь.

Протягом цього строку стягувач, який бажає примусово виконати рішення суду, повинен вжити всіх залежних від нього заходів для отримання виконавчого документу та пред'явлення його до примусового виконання.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів. Зокрема, поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, та підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що безпідставне поновлення судами строків пред'явлення виконавчих листів є порушенням конвенційних прав та порушенням права на справедливий суд.

Можливість отримати своєчасний судовий захист є головним аспектом реалізації права на доступ до правосуддя. Однак вказане право не може бути абсолютним і його реалізація повинна бути здійснена в межах певних процесуальних строків.

У рішеннях "Пономарьов проти України", "Щокін проти України", "Белле проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що питання поновлення процесуального строку в контексті реалізації права доступу до справедливого суду не є абсолютним і при вирішенні цього питання не може застосовуватись автоматично.

Таким чином, боржник має подати свої заперечення на заяву стягувача про поновлення строку на пред’явлення виконавчого листа до виконання, спростовуючи поважність причини такого пропуску.

Важливо! Пунктом 17.4 ч. 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України передбачено, що ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Однак звертаємо вашу увагу, що касаційне оскарження ухвали про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа можливе тільки у разі, якщо не пропущено строки пред’явлення виконавчого документа до виконання. Оскільки оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання, після їх перегляду в апеляційному суді (п. 24 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), у ст. 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Про це зазначив і Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц.

Таким чином, якщо необхідно відновити строк на пред’явлення виконавчого листа до виконання та отримати його дублікат, то рішення апеляційної інстанції не підлягатиме перегляду в касації.

Підсумовуючи наведене, зазначимо, що і для стягувача, і для боржника важливо слідкувати за ходом виконавчого провадження та дотримуватись встановлених законодавством строків, це дозволить вчасно відреагувати на порушення свого права та ефективно його відновити.

 

Теги:

Рейтинг страницы: 4.5/5 на основе 2 оценок.




Другие новости


Торговельна марка як внесок до статутного капіталу ТОВ

В сучасних реаліях динамічного розвитку ринку продажу товарів та надання послуг для того, що б завоювати місце під сонцем, компанія має представити унікальний продукт, який буде володіти високою розрізняльною здатністю. Сам бренд товару/послуги може складатись із комплексу об’єктів інтелектуальної власності, однак ключовим із них яких є саме торговельна марка (надалі – ТМ, знак для товарів та послуг), тобто його «ім’я».

Банкрутство фізичної особи: процедура, строки, вартість

З 21 жовтня 2019 року запрацює Кодекс України з процедур банкрутства, який на законодавчому рівні врегулював механізм банкрутства фізичних осіб – чи не єдине законне вирішення питань багатьох громадян, які потрапили в скрутне фінансове становище.

Умови, за яких фізична особа (в тому числі і фізична особа-підприємець) може ініціювати своє банкрутство, ми вже обговорювали в попередніх публікаціях. Наразі пропонуємо зосередитись саме на процедурі. 

Внесено зміни до Порядку подання фінансової звітності: малі підприємства зобов’язані звітувати щоквартально

Після внесення правок до ряду П(С)БО, Мінфін підкоригував Порядок подання фінансової звітності №419.

Основним нововведенням стало те, що малі підприємства тепер зобов’язані подавати не лише річну, а й квартальну фінансову звітність.

Зміни до порядку № 419 були внесені Постановою КМУ від 17.07.2019 р. №625, яка була опублікована, а отже, і набрала чинності 24.07.2019 р.