Доминанта

Взыскание судебных расходов на представителя с истца

21 февр. 2017

В Обзоре судебной практики Верховного Суда Российской Федерации №4 (2016), утв. Президиумом Верховного Суда РФ 20.12.2016г., судом сделана интересная правовая позиция в отношении возможности взыскания судебных расховдов с истца, которому было отказано в иске частично.

Так, например, довольно часто, сторона истца заявляет чрезмерно большие требования к ответчику. В том числе всевозможные, предусмотренные договором санкции и т.д., понимая, что скорее всего требования в полном объеме не будут удовлетворены судом при надлежащей защите ответчика, но в то же время, надеясь, что суд сам разберется  и установит в решении сумму, подлежащую взысканию с ответчика.

Согласно правовой позиции ВС РФ , частичный отказ в иске может являться основанием для удовлетворения требований ответчика о взыскании расходов на оплату услуг представителя пропорционально той части исковых требований, в которой истцу было отказано.

Критерием присуждения судебных расходов является вывод суда о правомерности или неправомерности заявленного требования.

Вывод суда о правомерности или неправомерности заявленного в суд требования непосредственно связан с выводом суда, содержащимся в резолютивной части его решения (ч. 5 ст. 198 ГПК РФ), о том, подлежит ли заявление удовлетворению, поскольку только удовлетворение судом требования подтверждает правомерность принудительной реализации его через суд и приводит к необходимости возмещения судебных расходов.

Если иск удовлетворен частично, то это одновременно означает, что в части удовлетворенных требований суд подтверждает правомерность заявленных требований, а в части требований, в удовлетворении которых отказано, суд подтверждает правомерность позиции ответчика. Соответственно, при неполном (частичном) удовлетворении имущественных требований, подлежащих оценке, судебные издержки присуждаются истцу пропорционально размеру удовлетворенных судом исковых требований, а ответчику - пропорционально той части исковых требований, в которой истцу отказано.

В соответствии с ч. 1 ст. 100 ГПК РФ стороне, в пользу которой состоялось решение суда, по ее письменному ходатайству суд присуждает с другой стороны расходы на оплату услуг представителя в разумных пределах.

Таким образом, частичный отказ в иске являлся основанием для удовлетворения в разумных пределах требований ответчика о взыскании расходов на оплату услуг представителя пропорционально той части исковых требований, в которой было отказано.

 

Виталий Цвигун

руководитель судебной практики ОА "АФ "ДОМИНАНТА"

Теги: судебные расходы, представительство

Рейтинг страницы: 0/5 на основе 0 оценок.




Другие новости


Як залучити грошові кошти в ТОВ

Не секрет, що при створенні ТОВ учасники, як правило, несвідомо підходять до питання визначення розміру статутного капіталу майбутньої компанії. Як наслідок, в процесі реалізації подальшої господарської діяльності у товариства виникає необхідність розрахуватись за поставлений дорогий товар, надані послуги, а наявних у підприємства коштів не вистачає. Як правило учасники виходять з даної ситуації або шляхом надання учасниками ТОВ поворотної безвідсоткової фінансової допомоги або шляхом збільшення статутного капіталу товариства.

Розподіл майна подружжя без суду

Необхідність поділу спільного майна подружжя, як правило, виникає у зв'язку з розірванням шлюбу. Однак дружина та чоловік мають право на поділ такого майна незалежно від розірвання шлюбу.

Як свідчить практика, подружжя піднімає питання про поділ спільного сумісного майна тоді, коли шлюбні відносини між ними фактично припинені але юридично шлюб залишається зареєстрований.

НОВЕ ЖИТТЯ ТОВАРИСТВ: АНАЛІТИКА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ ГОЛОВНОГО КОРПОРАТИВНОГО ЗАКОНУ МИНУЛОГО РОКУ

Вже майже півтора роки пройшло з моменту набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». І хоча красивої круглої дати сьогодні немає, все ж пропонуємо підвести деякі підсумки реалізації викладених в цьому принциповому для корпоративної сфери правового регулювання нормативному акті. Бо, як показує досвід роботи за минулий рік, далеко не всі товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю навчилися правильно жити за новим законодавством.