Доминанта

Запит Державної фіскальної служби: коли його можна проігнорувати, а коли Ви зобов’язані відповідати?

30 июля 2019

Ми вже неодноразово розглядали питання перевірок суб'єктів підприємництва та направлення їм запитів від Державної фіскальної служби України щодо надання податкової інформації.
Характерною особливістю таких запитів є те, що вони надходять «хвилями». Так, чергова хвиля «прокотилась» по наших клієнтах минулого місяця і, як показала практика, з 5 останніх запитів, на які фахівці нашої фірми готували відповіді, жодний не відповідав вимогам законодавства у повній мірі. Тому ми ще раз вирішили звернутись до даної теми і розглянути питання, у якому разі вимоги про надання податкової інформації є законними й коли від її надання можна ухилитись.

Питання компетенції в частині направлення запитів щодо надання інформації врегульовано нормами Податкового кодексу України та Порядком, який затверджений Постановою Кабміну України від 27.12.2010 року N 1245.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України, п. 9 вищевказаного Порядку, органи Державної податкової служби дійсно мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації, проте не просто так, а за визначеними підставами. Даний пункт містить вичерпний перелік підстав для направлення такого запиту і встановлює, що запит повинен містити:

1) вказівку на підстави для направлення запиту;

2) перелік запитуваної інформації, перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

За змістом п. 73.3 ст. 73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків у наступних випадках:

1) якщо у результаті аналізу податкової інформації, при отриманні її в установленому законом порядку, досліджено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) щодо визначення рівня цін на товари (роботи, послуги) в контрольованих операціях при проведенні перевірок і в інших випадках, передбачених ст. 39 цього Кодексу;

3) при виявленні недостовірних даних, які містяться в податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) при проведенні зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Інших випадків, на які посилається в пп. 6 п. 73.3 ПКУ фактично не існує, оскільки інші норми, передбачені в законі, фактично просто дублюють раніше вказані підстави:

– при проведенні зустрічної звірки (п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України);

– якщо виявлено порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пп. 20.1.14 статті 20, 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України);

– при виявленні недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків (п. 78.1.4 ст. статті 78 Податкового кодексу України);

– якщо щодо платника податків була подана скарга про ненадання податкової накладної покупцю чи про порушення правил заповнення податкової накладної (п. 78.1.9 ст. статті 78 Податкового кодексу України).

Отже, визначений у п. 73.3 ст. 73 ПК України перелік на сьогодні є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Слід мати на увазі, що вищезазначений пункт вимагає від податкового органу зазначити в запиті підстави його надсилання у чіткій відповідності до того як вони визначені в законі.

При цьому положення абз. 11 п. 73.3 ст.73 ПК України чітко передбачають як обов'язок платника податків надати таку інформацію протягом 15 днів після отримання запиту, так і звільнення від такого обов'язку у разі, якщо запит складено з порушенням вимог.

Дуже часто у своїх запитах ДФС посилається на загальні норми, що визначають права цього органу і не зважає на підстави направлення запитів. Щоправда, останнім часом вони почали зазначати надумані підстави на кшталт: «співставленням звітності встановлено невідповідність обсягів реалізації та податкових зобов’язань вказаних у податкових деклараціях з ПДВ», однак при цьому з запитів неможливо встановити ні конкретний період, який аналізувався, ні взагалі у чому саме виразилась недостовірність, а тому вимоги щодо зазначення у запиті чіткої підстави його направлення не виконано.

Звісно формально підходячи до справи, нібито підстава зазначена, однак спробуйте відповісти на такий запит і ви зрозумієте, що принципи заповнення даних у такій звітності абсолютно різняться і часто дата виникнення зобов’язань з ПДВ не відповідає даті фактичної реалізації товару.

Якщо звернутися до свіжої судової практики, то Верховний Суд у своїй Постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 813/1757/18 вказав, що контролюючий орган, крім вказання у запиті на інформацію підстави його направлення та переліку запитуваних документів, повинен сформувати запит так, щоб платник податків мав змогу зрозуміти, які саме порушення ймовірно були вчинені.

Запит має на меті підтвердити або спростувати ту інформацію, що знаходиться у податкового органу, при цьому достовірність такої інформації про порушення може бути як у категоричній формі, так і умовній. Встановлення порушення та формування висновків про це можливе лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Тому наведення у запиті з посиланням на інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про порушення з боку платника податків, передбачає наявність інформації, яка потребує додаткової перевірки, яку можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведеного аналізу після її отримання.

Верховний Суд наголосив, що до дій та рішень контрольних органів пред’являються вимоги не тільки щодо їх законності, обґрунтованості та наявності переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття, але й щодо максимальної зрозумілості їх для платника податку настільки, щоб останній міг узгодити свої дії з ними, а отже запити податкового органу мають оформлюватися так, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання податковий орган, щоб надати необхідний обсяг документів аби спростувати наявну у податкового органу інформацію.
Без повідомлення вагомих підстав, які потрібні для направлення запиту, а саме конкретно окреслених обставин, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства з зазначенням реальних фактів, платник податків не має реальної можливості надати будь-які роз’яснення та їх документальне підтвердження (див. постанову Верховного Суду 16.04.2019 року у справі № 804/8041/13).

Разом з цим слід мати на увазі, що окремі дефекти запиту про надання інформації не розглядаються судами як такі, що впливають на обов’язок позивача надати всю необхідну інформацію за цим запитом, а тому відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації, якщо вказано яке саме порушення ймовірно було встановлено і в якому періоді, не може бути підставою для відмови в наданні запитуваної інформації. (ВС 14.04.2018 року, справа № 808/4122/15).

Підсумовуючи все вищезазначене, можна сказати, що для того щоб вирішити чи надавати запитувану інформацію, необхідно детально проаналізувати запит на наявність в ньому всіх необхідних і суттєвих даних. Проте необхідно зважати, що ви маєте повне право не надавати відповідь на запит ДФС, що оформлений з порушенням вимог чинного законодавства. Однак з огляду на те, що неподання відповіді на запит є підставою для перевірки, - навіть в цьому випадку рекомендується направляти письмову відповідь, в якій необхідно обґрунтовувати свою відмову.

 

 

Теги:

Рейтинг страницы: 0/5 на основе 0 оценок.




Другие новости


Накладення арешту на суму ліміту ПДВ – піратська форма тиску на бізнес.

«Мы не бандиты!

Мы благородные пираты!»

м/ф «Таємниця третьої планети»

 

Незважаючи на обіцянки влади, тиск і використання різних способів впливу на бізнес з боку правоохоронних органів продовжується.

Одним із таких способів впливу є накладення арешту на суму ліміту ПДВ у системі електронного адміністрування платника податку. Причому такий арешт останнім часом набуває масового характеру.

Зміни у сфері державної реєстрації нерухомості та корпоративних прав

Боротьба з рейдерством – один із основних меседжів нової влади. Так, початком практичних змін в даному напрямі має стати законопроект №1056-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності», за який у другому читанні ВР проголосувала 03.10.2019 року. На дату публікації даної статті закон готується на підпис.

«Краще — ворог доброго» або трошки про «1210».

Ми продовжуємо розглядати законопроекти нової влади і на черзі один з найбільш одіозних документів – законопроект № 1210 під гарною назвою «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».

Щоправда, той поспіх, з яким Верховна Рада приймає закони, навряд чи дозволить усунути неузгодженості, а, скоріше за все, може їх тільки додати.