Детальний аналіз останніх змін до ЦПК України

17.02.2020

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 р. № 460-ІХ, відповідно до якого змінились, зокрема, правила цивільного судочинства.

Детальний аналіз останніх змін до ЦПК УкраїниНовели Цивільного процесуального кодексу України:

Зменшився граничній розмір ціни позову для справ незначної складності, що можуть визнаватися судом малозначними, — з 500 до 250-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доповнено перелік малозначних справ, що підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження наступними категоріями спорів:

  • про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов’язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
  • про розірвання шлюбу;
  • про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Змінився порядок розгляду відводу складу суду, а саме відвід, заявлений за 3 робочі дні або раніше до наступного судового засідання у справі, розглядається іншим складом суду протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного судового засідання по справі.  

Якщо заява про відвід надійшла пізніше, ніж за 3 робочі дні, то її розгляд здійснює склад суду, який розглядає цивільну справу. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. При цьому, подання заяви про відвід не є підставою для зупинення провадження по справі.

Питання про відвід судді Великої Палати як і раніше розглядається Великою Палатою, однак Кодекс вже не виключає участь в цьому розгляді судді, якому такий відвід заявлено.

Змінено види забезпечення позову, а саме забезпечити позов встановленням обов’язку вчинити певні дії, наразі можливо тільки якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Також виключено з переліку способів забезпечення позову можливість передачі речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Інші заходи забезпечення позову, що не входять до переліку ч. 1 ст. 150 ЦПК України, можливо тепер застосовувати лише у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Заборонено забезпечувати позов шляхом припинення, відкладення, зупинення чи іншого втручання у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Доповнено вимоги до заяв, скарг, клопотань та заперечень, які подаються на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень – до них обов’язково додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Змінено наслідки закриття провадження по справі, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо раніше суд закривав провадження та повідомляв заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, то наразі суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз’яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об’єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Заява подається до суду, який закрив провадження у справі. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.

В апеляційному оскарженні Кодекс відтепер встановлює чітку заборону  на оскарження окремо від рішення суду ухвал, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу.

При цьому із переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляції окремо від рішення суду, виключили ухвалу про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності та доповнили ухвалою про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ця ухвала підлягає також касаційному перегляду).

У порядку підготовки справи до апеляційного розгляду суддя-доповідач відтепер з’ясовує питання про склад учасників судового процесу і у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Оскільки такі особи можуть оскаржити лише рішення  першої інстанції та вже позбавлені права на касаційне оскарження, коли судове рішення про їх права, свободи, інтереси та (або) обов’язки було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.

Якщо раніше апеляція могла скасувати судове рішення першої інстанції у випадку коли встановлювала, що в ухваленні даного рішення брав участь суддя, якому заявлявся обґрунтований відвід, то сьогодні це можливо тільки якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Касаційне оскарження судових рішень з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права не змінилось для  ухвал суду першої інстанції, вказаних у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 ЦПК, а також для ухвали суду апеляційної інстанції про:

  • відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження,
  • повернення апеляційної скарги,
  • зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення,
  • відмову ухвалити додаткове рішення, роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення,
  • повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами,
  • заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Однак в касаційній скарзі потрібно вже не просто вказувати на неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, а необхідно зазначати лише ті порушення, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення.

Усі інші рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду та постанову суду апеляційної інстанції відтепер можна оскаржити в касаційному порядку у виключних випадках неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а саме:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підстави, передбачені частиною першою статті 411:

— справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

— в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

— судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

— судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

— справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

— судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

— суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Підстави, передбачені частиною третьою статті 411:

— суд не дослідив зібрані у справі докази (за умови обґрунтування у касаційній скарзі вказаних вище виключних підстав касаційного оскарження);

— суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

— суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

— суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Не підлягають за новими правилами касаційному оскарженню вже не лише судові рішення у малозначних справах, а й рішення у справах з ціною позову, що не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (525 500 грн.)

Збільшено строк розгляду питання про залишення касаційної скарги без руху, відкриття/відмову у відкритті провадження з 10-ти до 20-ти днів з дня надходження касаційної скарги чи з дня закінчення строку на усунення недоліків, відповідно.

Також питання про залишення скарги без руху, поновлення строку на касаційне оскарження, відкриття/відмову у відкритті касаційного провадження вирішує вже не суддя-доповідач, а суд.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження суд обов’язково зазначатиме підставу (підстави) відкриття касаційного провадження.

З’явились нові підстави для закриття касаційного провадження. Так, суд закриватиме провадження, якщо:

  • після відкриття провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;
  • після відкриття касаційного провадження (на підставі п.1 ч.2 ст.389) судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Звільнення від сплати судового збору поширилось на перегляд судових рішень з усіх виключних обставин. Раніше звільнялись заявники лише з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

До суду апеляційної інстанції вже не передаються всі матеріали справи при оскарженні ухвали про внесення/відмову у внесенні виправлень у рішення та про роз’яснення/відмову у роз’ясненні судового рішення. А також, якщо подано з пропуском строку на оскарження ухвалу про:

  • відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову;
  • відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору;
  • зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження),

До суду касаційної інстанції не передаватимуться всі матеріали справи при поданні касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції щодо ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження.

Таким чином, новий закон усунув в ряді випадків можливість зловживання сторонами їх процесуальними правами, в тому числі задля затягування судового розгляду. Також з аналізу даних змін вже вбачається підготовка до запланованого скорочення кількості суддів Верховного Суду, а саме – впровадження  системи допуску та фільтрів для касаційного оскарження. Це зменшить кількісне навантаження на Верховний Суд та дозволить здійснювати його основну функцію — забезпечувати сталість та єдність судової практики.

 

Другие публикации