Одним з питань, до яких українці, що купують житло, завжди підходили з обережністю є питання «прописаних» в житловій нерухомості родичів продавця. Обережність в даному питанні має своє коріння ще в радянському періоді, коли факт «прописки» свідчив багато про що і давав, так би мовити, монументальне право проживати в тій чи іншій квартирі або будинку. Зараз інститут реєстрації місця проживання в цілому виконує таку ж саму функцію, забезпечуючи право проживати в квартирі, але жодним чином не підміняє право власності на дану квартиру. Проте є багато питань стосовно правової природи такого права користування житлом, а також стосовно механізму його існування у часі.
Поворотним моментом в практиці розуміння і правозастосування правового інституту реєстрації місця проживання виступає прийняте Верховним судом України 22 липня 2020 року рішення у справі № 279/3572/18, в якому вища судова інстанція України, яка нагадаємо, бере безпосередню участь у творенні судової практики, у відчутній мірі змінила підхід до питання виселення членів сім`ї продавця квартири, який здійснив її відчуження. При цьому мова йде саме про виселення таких осіб з квартири, яка вже продана.
Так Верховний суд в своєму рішенні робить висновок, що не є підставою для виселення членів сім`ї власника квартири, у тому числі й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло у розумінні положень статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ. Тобто суд встановив, що виселення родичів продавця з квартири, яка вже по суті належить третім особам, в кожному конкретному випадку має окремо розглядатися на предмет його законності і справедливості.
Таким чином, тепер купуючи житлову нерухомість, в якій на момент укладення договору прописані родичі продавця, покупець має чітко усвідомлювати для себе, що цілком імовірно може потрапити в ситуацію, де вимушено стане стороною тривалих і далеко не факт, що успішних для нього судових спорів. Тобто можна в значній мірі справедливо стверджувати, що з ухваленням Верховним судом описаного рішення, покупці квартир і житлових будинків мають стати більш уважним до питання зареєстрованих в такому житлі осіб.
