НОВЕ ЖИТТЯ ТОВАРИСТВ: АНАЛІТИКА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ ГОЛОВНОГО КОРПОРАТИВНОГО ЗАКОНУ МИНУЛОГО РОКУ

31.10.2019

Вже майже півтора роки пройшло з моменту набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». І хоча красивої круглої дати сьогодні немає, все ж пропонуємо підвести деякі підсумки реалізації викладених в цьому принциповому для корпоративної сфери правового регулювання нормативному акті. Бо, як показує досвід роботи за минулий рік, далеко не всі товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю навчилися правильно жити за новим законодавством.

НОВЕ ЖИТТЯ ТОВАРИСТВ: АНАЛІТИКА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ ГОЛОВНОГО КОРПОРАТИВНОГО ЗАКОНУ МИНУЛОГО РОКУПро всі нововведення, які були впроваджені даним законом, писати зараз, звісно, не будемо – про них вже було раніше достатньо сказано нами і не тільки. Натомість розберемо окремі започатковані цим законом аспекти регулювання корпоративних відносин, які за період дії закону вже мають досить вагому практику правозастосування. При цьому одразу хотілося б відзначити, що практика ця є неоднозначною, і в теперішніх реаліях український бізнес стикнувся з низкою хоч і не критичних, але реальних правових колізій, що з`явилися у вітчизняному законодавстві із прийняттям вищевказаного закону.

У якості прикладу можна навести суто формально-юридичну ситуацію, пов’язану із вимогами до підписання протоколів загальних зборів учасників товариств з обмеженою відповідальністю. При цьому, зважаючи на стрімкі зміни що відбуваються зараз в сфері державної реєстрації юридичних осіб, дана ситуація, може мати досить непередбачувані наслідки. Власне мова зараз йде про те, що ст. 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»  передбачається, що протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа, при цьому кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол. В той же час у статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» чітко вказано, що рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Таким чином маємо ситуацію, в якій засновники, керуючись нормами профільного закону про товариства з обмеженою відповідальністю, можуть підписати протокол виключно головою зборів і отримати від реєстратора цілком обумовлену відмову у зв’язку з відсутністю на протоколі підпису секретаря зборів.

Також певні розбіжності у правовому регулюванні питань, що стосуються ТОВ можна відзначити, аналізуючи вимоги до статуту ТОВ, прописані в Господарському кодексі України. Справа в тому, що Господарський кодекс дає декілька додаткових вимог щодо відомостей, які обов’язково мають міститися в статуті ТОВ. Зокрема, кодексом передбачається обов’язковість зазначення предмету і цілей діяльності товариства, складу його засновників та учасників, розміру статутного капіталу. При цьому ніде в законодавстві немає чіткої норми про виключність вимог саме профільного закону. А вимоги господарського кодексу цілком можуть розумітися як такі, які доповнюють вимоги спеціального закону і жодним чином йому не суперечать. У разі наявності будь-яких гострих корпоративних конфліктів в конкретному товаристві усі ці питання можуть мати серйозні негативні наслідки для тієї чи іншої сторони такого конфлікту. 

Ще одним яскравим прикладом складнощів правозастосування нового закону є практичні аспекти узгодження значних правочинів. Якщо у великих давно діючих товариствах пов’язаних із цим проблем майже не виникає, то у товариствах з невеликою вартістю чистих активів або у новостворених товариствах проблеми можуть носити доволі неприємний і, що важливо, системний характер. Ситуація пов’язана з нормою закону, яка встановлює, що вчинення значного правочину (тобто такого правочину, у якому вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, перевищує 50% від вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу) потребує отримання згоди загальними зборами учасників. Відповідно якщо така вартість буде мінімальною, то згоду доведеться отримувати ледь не на кожен правочин. І хоча юридична практика минулого року вже  має низку способів вирішення подібних проблем, достатньо велика частина невеликих бізнес-проектів продовжує стикатися з описаними незручностями.

Також окремо варто відзначити і певне ускладнення процедури збільшення статутного капіталу. Процедура безсумнівно стала більш коректною і деталізованою, проте, як показує практика, велика кількість засновників ТОВ доволі часто стикаються з тими чи іншими складнощами в процесі оформлення відповідних рішень для проведення державної реєстрації  збільшення статутного капіталу своїх товариств. 

І хоча описані вище правові колізії та неточності є принципово різними як за своєю природою, так і за можливими правовими наслідками, і об’єднує їх хіба що виникнення із прийняттям обговорюваного в даній публікації закону, всі вони мають ще одну важливу спільну рису. Зведення до мінімуму або виключення витікаючих із них ризиків для бізнесу досягається шляхом чіткої і кваліфікованої підготовки корпоративної документації. А для цього у свою чергу необхідний постійний детальний моніторинг як останніх законодавчих нововведень, так і, звісно ж, практики їх правозастосування. Тому в котрий раз радимо представникам вітчизняного бізнесу, які обрали для себе форми господарювання у вигляді ТОВ або ТДВ, максимально відповідально підходити до питань оформлення своєї підприємницької діяльності. Зрештою, від цього прямим чином залежить фінансова успішність вашого комерційного проекту. 

 

 

Другие публикации

0 0 vote
Рейтинг
Подписаться
Уведомление о
guest
0 Комментарий
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии