Правові аспекти поділу боргів та майна подружжя при розлученні (ч.1)

25.01.2021

Закріплений в українському законодавстві принцип презумпції спільності майна подружжя, означає, що все майно набуте чоловіком та дружиною за час шлюбу, є їх спільною власністю, в рівних частках, навіть якщо один із подружжя не мав доходу. Проте в кожного правила є свої винятки, які в даному випадку можливо реалізувати в судовому порядку.
За загальним правилом, не входять до спільної власності подружжя речі індивідуального користування, а також майно, яке було придбане до шлюбу; майно, яке було набуто чоловіком чи дружиною за заповітом чи договором дарування.
В судовому порядку вказана презумпція може бути спростована і шляхом надання належних доказів, які підтверджують, що майно за час перебування у шлюбі було придбане за особисті кошти. В такому випадку, той із подружжя, який порушує питання про спростування вказаної презумпції і повинен довести обставини, що її спростують (постанова Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17).
Неодноразово Верховний Суд України наголошував про те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не лише фактом придбання його під час шлюбу, а і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:
1) час набуття майна;
2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
(правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справах № 6-2641цс15 та № 6-2696цс15).

Поділ майна може здійснюватися як між подружжям:
• які не розірвали шлюб;
• одночасно з позовною заявою про розлучення (хоча здебільшого суди виділяють такі вимоги в окреме провадження);
• після розірвання шлюбу, проте в даному випадку застосовуються строки позовної давності в три роки, які починають обчислюватись з дня коли чоловік/дружина дізналися або могли дізнатися про порушення свого права власності.
Звісно найкращим варіантом при розлученні є добровільне врегулювання питання розподілу майна шляхом укладення договору про поділ нерухомого майна засвідченого нотаріусом, або мирової угоди в суді. Проте якщо все ж такий результат не можливий, пропонуємо практичну добірку порад та судової практики для ознайомлення.

Депозити та кредити подружжя
Грошові кошти банківського вкладу є спільною сумісною власністю подружжя, які підлягають поділу між ними в рівних частках. Інколи мають місце випадки, коли перед поданням позовної заяви до суду, один із подружжя на кого оформлений депозит, знімає всі кошти з банківських рахунків, які є спільною сумісною власністю з метою запобігання їх подальшому розподілу в суді.
Постає питання, чи можливо іншому з подружжя повернути половину раніше знятих коштів?
Так, і судова практика є цьому доказом. У Постанові від 20 червня 2018 року у справі № 756/14404/15-ц Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та залишив рішення суду першої інстанції силі.
В даній справі суд визнав банківський вклад в розмірі 36 614,23 дол. США спільною сумісною власністю подружжя. При цьому на час розгляду справи позивач та відповідач вже були розлучені більше як 3 роки. Проте, дослідивши матеріали справи, суд зобов’язав відповідача повернути половину від знятого ним депозитного вкладу позивачу, оскільки останній був відкритий під час зареєстрованого шлюбу.

Щодо питання боргів подружжя, то варто зазначити, що поділу підлягають всі борги (кредити) які були взяті в інтересах сім’ї.
У разі укладення чоловіком чи дружиною кредитного договору в інтересах сім’ї, вважається, що подружжя є солідарними боржниками за цим договором. Якщо один із подружжя, сплатив борг, то він має право пред’явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за таким договором коштів.
У разі якщо кредит було взято для особистих цілей (наприклад, для купівлі мобільного телефону дружині) або потай від іншого з подружжя, то такий борг не підлягає розподілу.
Крім того, розподілу не підлягають:
• спадкові борги;
• борги, які виникли до одруження;
• борги, що пов’язані з приватизацією житла або земельної ділянки.
У цих випадках борг виплачує той із подружжя, хто його брав.
Розглянемо більш детально варіанти розподілу боргів в залежності від перебування у шлюбі.
У випадку, якщо квартира придбана за кредитні кошти, які подружжя отримало під час перебування у шлюбі, то право на цю квартиру чоловік та дружина набули в рівних частках. За таких обставин боргові зобов’язання є спільними для обох зі сторін, незалежно від того з ким із подружжя був укладений договір. У даному випадку застосовані засади рівності часток у спільному майні подружжя (постанова Верховного Суду від 09.01.2020 року, справа № 367/7110/14-ц).
Якщо боргові зобов’язання взяті одним із подружжя (у даному випадку чоловіком) до укладення шлюбу та в майбутньому виплачені за рахунок подружжя вже у шлюбі, то як показує судова практика, це не є підставою для визнання права на майно набуте до укладення шлюбу (у даному випадку за дружиною).
Сплата дружиною частини коштів за кредитним договором, укладеним для придбання квартири, не змінює правового статусу квартири, оскільки кредитний договір укладено між банком та боржником (чоловіком) не в період перебування сторін у шлюбі. Тому зобов`язання з повернення кредиту за зазначеним договором виникло лише у боржника.
Сплата боргів одного з подружжя, що виникли до укладення шлюбу, за рахунок коштів подружжя за певних обставин може враховуватися під час вирішення спору про поділ спільного майна подружжя чи боргових зобов`язань, проте не може бути підставою для визнання права на майно, набуте до укладення шлюбу (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 року, справа № 554/14662/15-ц).

У випадку, коли кредитне зобов’язання виникло під час шлюбу, але його остаточна виплата (у даному випадку залишок за кредитом в розмірі 9625,02 дол. США) була здійснена вже після припинення шлюбних відносин за рахунок особистих коштів одного з колишнього подружжя, то в такому разі Верховний Суд зазначив, що оскільки відповідач сплатив борг за кредитом вже після припинення шлюбних відносин з позивачем, тобто за рахунок особистих коштів, відповідно до змісту статей 57, 60, 69, 71 СК України половина його вартості, в сумі 4 812,51 дол. США, припадає на частку позивача (постанова Верховного Суду від 08.04.2020 року, справа № 638/9020/14).

Рухоме та нерухоме майно
Факт реєстрації майна, що придбане у період шлюбу, на ім’я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім’я якої зареєстроване. Як вже було зазначено вище, якщо майно було придбане в період шлюбу, то воно вважається спільною сумісною чоловіка та дружини. Важливо, що при відчуженні такого майна, обов’язково потрібна нотаріальна згода іншого з подружжя. Крім того, така згода потрібна навіть коли подружжя вже розлучилось, але не здійснило поділ спільного сумісного майна. В іншому разі, угода про купівлю-продаж майна може бути визнана в суді недійсною, оскільки сам факт незвернення одного з подружжя до суду із позовом про поділ майна не є підставою з якою закон пов’язує припинення права власності на спільну сумісну власність.
Якщо при розлученні існує ймовірність того, що до винесення судом рішення по справі, майно може бути відчужене одним із подружжя, в такому випадку на захист іншого подружжя може стати заява про забезпечення позову подана до суду (ст. 149 ЦПК України). В результаті чого суд може як накласти арешт на майно так і заборонити вчиняти певні дії, або ж вжити інші заходи передбачені ст. 150 ЦПК України.
За наслідками розгляду позовної заяви суд може винести рішення, або про поділ майна в натурі (якщо речі можна розділити), або якщо річ неподільна – присудити її одному з подружжя, з врахуванням вартості цієї речі при присудженні іншого майна.
Так, у своїй Постанові від 25.05.2020 року по справі № 347/955/16 Верховний Суд вказав, що у випадку неможливості поділу рухомого майна (у даному випадку автомобіль), особа у власності якого залишається таке майно повинна компенсувати ½ його вартості іншому з подружжя. Таким чином автомобіль залишається у особи, яка дійсно користується майном.
Крім того, суд може прийняти рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов’язку компенсувати другому його вартість частки у цьому майні. Проте, останній варіант можливий лише за умов якщо на це є згода сторін та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Якщо поділ здійснюється неподільної речі і жоден із подружжя не виконав вищевказаних умов, то в такому випадку, як правило, суд визнає ідеальні частки подружжя без його реального поділу і залишає майно у спільній частковій власності.
Так, Постановою КЦС ВС від 27.02.2019 по справі № 464/7011/16-ц встановлено, що під час поділу майна подружжя, а саме вирішуючи позовні вимоги про припинення права на частку у спільному майні та залишаючи у власності одного з подружжя автомобіль, так як об’єкт є неподільний, жоден із подружжя не вніс на депозит суду кошти. Таким чином, ВС вказав, що районний суд не звернув уваги на зазначені вимоги закону про те, що такі вимоги можуть бути вирішені на підставі статті 365 ЦК України та лише за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Таким чином, рішення суду першої було скасовано в цій частині.
У такому випадку єдиним варіантом залишається визнати ідеальні частки подружжя без його реального поділу і залишити майно у спільній частковій власності.

Враховуючи, що поділ майна подружжя за своїм теоретичним та практичним напрямком є досить об’ємною темою, оскільки стосується практично всієї майнової, а також немайнової сфер, тому в наступній публікації ми продовжимо розглядати цю тему.

Другие публикации

4.6 5 votes
Рейтинг
Подписаться
Уведомление о
guest
1 Комментарий
Oldest
Newest Most Voted
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии
Сергей
Сергей
1 месяц назад

Спасибо за статью! Полезно и вовремя.