Поділ прибутку від бізнесу між подружжям: головні аспекти

16.11.2020

Життєві драми йдуть без репетицій, а тому навіть при щасливому шлюбі варіант розлучення можливий. І тоді ще вчорашні партнери часто стають по різні сторони барикад та починають запеклі «бої без правил» за спільних дітей та майно, набуте у шлюбі.

Як правильно «поділити» сімейний бізнес? Чи можна вимагати компенсації частини вкладених коштів до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю? На ці та інші питання далі коротко в статті.

Основним критерієм при поділі майна подружжя є необхідність встановлення режиму майна, тобто чи відноситься майно до «приватної власності одного з подружжя» чи це майно – «спільне майно подружжя». Єдиними правилами для поділу майна, в тому числі і прибутку від бізнесу є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Якщо з першими двома критеріями все зрозуміло, то з питанням мети придбання майна можуть виникати певні труднощі, адже вказаний критерій достатньо розмитий та потребує деталізації. Стаття 57 СК України вказує, що майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка , коли 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Також особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Тобто, якщо певна річ використовується одним із подружжя особисто, до прикладу – для здійснення професійної діяльності, то можливо встановити, що ця річ є особистою власністю одного з подружжя. Складнішим є питання поділу доходів від підприємницької діяльності чи бізнесу:

Питання щодо частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю

Відповідно до ст. 57 СКУ майно, набуте чоловіком чи дружиною за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, є особистою приватною власністю дружини/чоловіка. Відтак, на підставі вказаної презумпції виникає ряд теоретичних та практичних питань, зокрема: чи належатиме другому з подружжя право на компенсацію вартості частини коштів, що були внесені до статутного капіталу підприємства?

Слід одразу зазначити, що судова практика, визначає право участі у ТОВ як особисте немайнове право. При цьому, увійти до складу ТОВ другий з подружжя може лише за згоди інших учасників, а тому він може претендувати лише на частку доходу, а не на частку в статутному капіталі ТОВ.

У Постанові від 08 травня 2019 року у справі № 683/886/16-ц Верховний Суд зазначив, що вклади, внесені під час перебування у шлюбі одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, до статутного капіталу цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільне майно трансформується в інший об’єкт — право вимоги на виплату частини вартості частки учасника у статутному капіталі товариства. Вартість такої частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. При чому, вартість такої частки повинна бути встановлена на час вирішення питання про її поділ. В постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року у справі № 6-61ЦС13, висловлені позиції які зводяться до того, що в разі якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, то той з подружжя, який не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Однак у більшості випадків даний шлях веде в глухий кут. Зважаючи на можливість маніпулювати з боку ООО своїми доходами та неприйняття учасниками рішення про розподіл прибутку інший з подружжя може так і не дочекатись своєї долі доходу від такого бізнесу. Виходом з цього може стати пред’явлення вимоги по компенсації частини спільних коштів чи майна витрачених одним з подружжя на формування статутного капіталу. Судова практика з цього питання, нажаль, не є однозначною, але можна все-таки визначити деякі критерії за наявності яких можна розраховувати на задоволення подібних вимог:

  1. Витрата спільного майна на формування статутного капіталу відбулась без згоди іншого з подружжя;
  2. Відсутності подальшої мовчазної згоди особи, що претендує на компенсацію на таку витрату (наприклад, при подальшому використанні дивідендів в інтересах сім’ї);
  3. Обґрунтованих доводів про можливість ухилення другого з подружжя від розподілення прибутку, та відсутності у особи, що претендує на компенсацію можливості впливати на прийняття подібного рішення, з посиланням на компенсацію як на більш ефективний спосіб захисту.

Як щодо діяльності фізичної особи-підприємця?

Системний аналіз статей 57, 60, 61 СК України дає змогу дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

Майно фізичної особи — підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Відповідне положення міститься у Постанові КЦС ВС від 31 квітня 2020 року у справі № 394/1155/14-ц. Однак, слід враховувати положення щодо критерію визначення часу набуття, коштів, за які ці майно було набуте та мети придбання майна. В сукупності цих трьох критеріїв слід говорити про можливість визначення майна як спільної сумісної власності подружжя а отже і його поділу.

Наведені вище кейси дають можливість узагальнити основну тезу: режим спільного майна можна встановити на підставі наступних критеріїв:

  • часу набуття ( у період шлюбних відносин);
  • джерела майна чи коштів, за які це майно було набуте;
  • мети придбання майна та інтересів у яких воно використовувалось.

При цьому обов’язок доказування у суді цих трьох аспектів покладається на особу, яка висловлює вимоги щодо стягнення таких доходів.

Другие публикации

0 0 vote
Рейтинг
Подписаться
Уведомление о
guest
0 Комментарий
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии