Стягнення пені з банку, бути чи не бути?

08.10.2020

Випадки коли банк на підставі рішення суду про повернення банківського вкладу не дуже поспішає з поверненням депозиту є досить розповсюдженими. Проте, не варто впадати у відчай, адже в такій ситуації на стороні вкладників стає законодавство України.

Для наочності та простоти розуміння, пропонуємо розглянути цю ситуацію на конкретному прикладі. Так, в свій час, наприклад, в 2017 році ви підписали з банком договір про банківський вклад, простіше кажучи поклали свої гроші на депозит під 12 % річних в розмірі 1 000 000 грн. Через рік ви повинні були отримати відсотки в розмірі 120 000 грн, а разом до отримання 1 120  000 грн. Проте, банк відмовився видавати депозит з нарахованими відсотками. Рішенням суду ви зобов’язали банк повернути ці кошти, проте банк знову ж таки не поспішає з поверненням депозиту.

Звісно, за той час поки банк не повертає кошти, ви могли б, знову ж таки, або покласти їх на банківський депозит та заробити ще кошти, або вкласти їх в бізнес від якого також отримали б прибуток, натомість ваші кошти просто «застигли» на рахунку у банку.

В такому випадку існує два механізми додаткового стягнення коштів з банку, а саме стягнення пені та 3% відсотків річних.

І так, трохи теорії, ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

При цьому, сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов’язання, не звільняє його від виконання зобов’язання в натурі.

Таким чином, аналізуючи вищевказану норму, можемо провести аналогію зі сферою банківських послуг, за якою вкладник за договором банківського вкладу є споживачем фінансових послуг, відповідно банк – виконавцем, який в разі неналежного надання послуг має понести відповідальність.

При стягненні неустойки слід пам’ятати про те, що Цивільним кодексом передбачена спеціальна позовна давність строком в один рік ( п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Дискусійне питання постає щодо поняття «вартість роботи» вказане в  ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, у Постанові ВС по справі №759/13827/15-ц від 31.07.2018 вартістю послуги є розмір процентів, нарахованих за вкладом за 1 день.

Таку позицію вважаємо не обґрунтованою, адже незрозуміло, чому ця вартість послуги повинна братися як розмір відсотків за 1 день, чому не 1 місяць, чи 1 рік. Адже вклад вноситься в банк саме на рік та відсоткова ставка визначається як річна. Чому не визначати розмір вартості послуги як сума нарахованих та не сплачених відсотків за вкладом?

Натомість, погоджуємося з позицією, Верховного Суду викладеній у постанові від 19 червня 2019 року по справі № 359/8114/17, де суд прийшов до висновку, що висновок апеляційного суду про те, що вартість послуги за договором банківського вкладу — це лише розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника, не відповідає вимогам наведених вище норм законодавства, а також пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», яким визначено, що послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага. Таким благом є видача (повернення) вкладнику його коштів.

Отже, на нашу думку вартість послуги за договором банківського вкладу – це не лише розмір відсотків, які банк має сплатити за користування кредитними коштами вкладника, але й повернення вкладнику його коштів (розмір самого вкладу).

Ще один з моментів на які слід звернути увагу, те що суд має право на підставі ст. 551 ЦК України зменшити суму пені, нараховану вкладником, так як розмір неустойки не може значно перевищувати розмір збитків та при її стягненні судом повинні застосовуватися принципи розумності та справедливості.

Крім того, існує і позиція Конституційного Суду України, викладена у рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 7-рп/2013, в якій зазначено, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч.1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

З даного приводу, ми схиляємось до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-473цс16 відносно того, що за змістом ч.3 ст.551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нарахованого неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Отже, збитки складають вклад та проценти за користування вкладом.

Таким, чином 1 120 000 грн × 0,03 × 365 днів = 12 260 000 грн – розмір пені.

Враховуючи норми ст. 551 ЦК України, розмір пені повинен бути зменшений до розміру збитків, а саме в нашому випадку це 1 120 000 грн.

Щодо підстав стягнення 3 % відсотків річних 

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосування ч. 2 ст. 625 ЦКУ до процентів за вкладом підтверджується і позицією Верховного Суду у справі №761/16204/16-ц від 19.09.2018 р. де встановлено наступне: «…При цьому висновок щодо стягнення 3% річних на підставі статті 625 ЦК України є правильним, але розмір коштів, що підлягає стягненню з цієї правової підстави, має бути обрахований із суми, визначеної після правильного обрахування процентів..». Тобто, стягнення 3% річних безпосередньо пов’язане з розміром процентів за вкладом та підлягає стягненню з них.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: (сума заборгованості) х 3 х (кількість днів прострочення) /365/100.

Якщо брати до уваги, що банк прострочив виплату депозиту строком в 3 роки, то кількість днів прострочення становить 1095.

Отже, 1 000 000 × 3 × 1095 : 365 :100 = 90 000 грн – 3 % річних.

Отже, не дивлячись на велику кількість рішень суду та правових позицій, які не завжди узгоджуються між собою, в будь-якому разі права вкладника повинні бути захищені, таким чином якщо грошове зобов’язання встановлене рішенням суду    банком не виконано, то вкладник має право стягнути з банку крім суми вкладу та нарахованих відсотків, також пеню і 3 % річних, що у нашому випадку становить 1 120 000 грн та 90 000 грн відповідно.

Насамкінець, варто зазначити, що у нашій юридичній практиці міститься схожа справа, де  клієнту, який в свій час поклав гроші на депозит в АРК було повернуто банком, окрім суми депозиту та відсотків в розмірі 170 547,94 доларів США також і пеню разом з 3 % річних в аналогічному розмірі.

Другие публикации

0 0 vote
Рейтинг
Подписаться
Уведомление о
guest
0 Комментарий
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии